30 січня 1930 року стало початком масштабної трагедії для заможного українського селянства, адже саме цього дня Політбюро ЦК ВКП(б) срср опублікувало офіційну постанову «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації».

Основна мета цієї постанови полягала в тому, щоб заможних селян, які не хотіли добровільно віддавати своє майно та вступати в колгоспи, висилати у «віддалені місцевості» срср, ізолювати в концтаборах, розстрілювати або переселяти за межі колгоспів на землі, що здебільшого були непридатними для обробки й заняття сільським господарством. При цьому майно всіх репресованих конфісковували.

Вказана постанова навіть визначала кількість селян УСРР, яких потрібно було репресувати: в концтаборах мало опинитися 15 000 осіб, а депортованих — від 30 000 до 35 000. І це були числа, що стосувалися лише голів родин, без урахування всіх їх членів, які також підлягали виселенню.

Операція з «ліквідації куркульства як класу» тривала з 18 лютого до 10 березня 1930 року. В результаті селян позбавили всього: худоби, житла, реманенту, землі, майна й навіть харчів. Загалом на кінець 1930 року в УСРР розкуркулили 70 407 селянських господарств. Із них виселили:  за межі республіки 31 593 родини (146 229 осіб), у північні райони срср — 19 658 родин (93 461 особа), до Сибіру — 11 935 родин (52 425 осіб). 

Загалом з 1928 до 1931 років в УСРР було знищено понад 352 000 селянських господарств, пограбовано півтора мільйона людей і понад половину всіх розкуркулених депортовано або на північ срср, або до Сибіру.

У колекції Національного музею історії України зберігаються документи, що підтверджують початок колективізації, а також копії фотографій, на яких видно, як заможних селян виселяють з їхніх домівок і продають їхнє майно за безцінь.