Для українців це особливий і святковий день. Ще на початку 20 століття наш народ не мав власної держави. Ба більше, землі, на яких проживали українці, входили до складу різних держав – Наддніпрянщина перебувала у складі Російської імперії, а Східна Галичина, Буковина й Закарпаття – у складі Австро-Угорщини. Однак українці не забували, що вони є представниками однієї нації, тому вели боротьбу не лише за своє визволення, а й прагнули об’єднання, або ж, як тоді говорили, соборності.

Перша світова війна ослабила держави, які воювали, і створила сприятливі умови для багатьох бездержавних народів Європи, зокрема й для нашого народу. Спершу 22 січня 1918 року під час Української революції була проголошена незалежна Українська Народна Республіка в Києві, а 13 листопада 1918 року – Західноукраїнська Народна Республіка у Львові. Майже відразу між делегаціями двох держав – УНР і ЗУНР, почалися переговори, які закінчилися підписанням 1 грудня 1918 року Передвступного договору про злуку (об’єднання) обох держав. 

Урочиста церемонія проголошення Акта Злуки відбулася 22 січня 1919 року на майдані Святої Софії в Києві. О дванадцятій годині Військовий оркестр заграв Національний Гімн, і настав найурочистіший момент свята – член Директорії професор Федір Швець виголосив текст Акта Злуки. У ньому зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. Західна Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмерли кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

На жаль, завершити процес об’єднання України на практиці тоді завадила окупація наших земель більшовицькою росією, Польщею та Румунією.

Очікувано, що в роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності Української Народної Республіки й День Соборності не відзначалися. Ці свята влада називала «контрреволюційними» та намагалася стерти з історії. Однак ідея єдності українських земель продовжила жити. Уперше офіційно День Соборності відзначили 22 січня 1939 року в місті Хуст на Закарпатті. Це була наймасовіша демонстрація українців. Участь в акції взяли понад 30 тисяч людей.

Демократичні сили активно пропагували пам’ять про Злуку під час боротьби за незалежність України від срср.  Так, 21 січня 1990 року відбулася одна з найбільших у Центральній та Східній Європі масових акцій – символічний ланцюг злуки «Українська хвиля» від Києва до Львова як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування проголошення Акта Злуки. 

За різними оцінками, тоді участь в акції взяли від 1 до 5 мільйонів українців. Відтоді «живий ланцюг» став символом Дня Соборності.

По-особливому дату 22 січня почали сприймати з 2014 року. Саме цього дня відкрився мартиролог Революції Гідності, загинули перші герої Небесної сотні. Кров’ю 22 січня, публічним розстрілом мирних протестувальників Янукович відрізав собі шляхи назад. 

Перемога Майдану розлютила керівництво Кремля. Через місяць почалося вторгнення росії на територію Криму й Донбасу. Нині Соборність – це не лише єдність, неподільність усіх територій України, це й духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету й незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави.

Цьогоріч ми вже втретє відзначаємо День Соборності в умовах широкомасштабної війни росії проти всієї України. Проти російських окупантів нині воюють представники всієї України – від Львова до Луганська. І саме єдність українців є запорукою успіху нашої Перемоги!