День енергетика

Альона Якубець , завідувачка відділу новітньої історії України Національного музею історії України22.12.2024

Будівництво_сайт.jpg

Будівництво греблі Дніпрогесу. Фото. Запоріжжя, 1932 р. Національний музей історії України

 

В Україні День енергетика офіційно відзначають 22 грудня. Нині важко уявити квартиру чи підприємство без електроенергії. Ми звикли до світла в наших оселях і до побутових електроприладів. Проте повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило пригадати, що електроенергія – відносно нове благо цивілізації. 

До кінця 19 століття для освітлення вулиць в українських містах використовували газові та гасові ліхтарі, а в будинках – свічки, ґноти, гасові лампи. Вони були незручні у використанні та небезпечні, оскільки призводили до пожеж.

Лампа.jpg
Гасова лампа. 1940-ті рр. Національний музей історії України

До 1870-х років найпоширенішими джерелами електричного струму були малопотужні гальванічні елементи й акумулятори, які давали невеликий обсяг електроенергії. Тож їх застосовували переважно лише для роботи телеграфу – нового на той час виду зв’язку. Проблему вирішили 1869 року, коли бельгійський винахідник Теофіл Грамма створив машинний генератор, який незабаром почали використовувати в промисловості. Цей генератор вперше використали в Україні для електричного освітлення залізничних майстерень Києва 1878 року. 

Люди швидко оцінили перевагу електрики порівняно з іншими видами освітлення. Електрична лампочка дала змогу продовжити тривалість робочого дня та зробила вулиці в усьому світі набагато безпечнішими вночі. 1910 року електрику використовували для освітлення вулиць вже в 40 містах України з 255. 

Однак масово електрична енергія почала входити в побут жителів України лише у 20 столітті з побудовою потужних теплових і гідроелектростанцій. Найбільшим проєктом 1930-х років стала ДніпроГЕС у Запоріжжі. 1932 року запустили перший агрегат нової станції, а 1939 року вона стала найбільшою електростанцією в Європі і третьою за потужністю в світі. 

 

Закарпаття_сайт.jpg
Загальний вигляд греблі на будівництві Теребле-Ріцької ГЕС. Фото. Закарпатська обл., 1955 р. Національний музей історії України

Поряд з гігантами в Україні будувалися і невеликі місцеві теплові та гідроелектростанції, які обслуговували містечка й села.

Моторист_інстаграм.jpg
Моторист Василь Кулик за роботою на колгоспній електростанції. Колгосп імені Суворова, село Тиманівка, Вінницька область, 1961 р. Національний музей історії України

 

В останні десятиріччя 20 століття в Україні стрімко розвивалася атомна енергетика. На наявних українських АЕС (Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька й Запорізька) 2024 року діяло 15 енергоблоків спільною потужністю 13 888 МВт. Вони виробляють близько 40–50 % загального обсягу електроенергії в Україні. А на початку 21 століття почала активно розвиватися і відновлювана енергетика. Так, 2021 року ВДЕ-електростанції виробили 8 % всієї електроенергії України. 

На жаль, з початком повномасштабної війни росії проти України енергетична інфраструктура нашої держави стала однією з головних цілей ворожих ракет і безпілотників. Лише завдяки самовідданій праці та фаховості українських енергетиків ми залишаємося зі світлом і теплом. Українські фахівці відновлюють пошкоджене ворогом обладнання, нерідко ризикуючи власним життям. 

Тож вітаємо працівників електростанцій, інженерів, ремонтників і допоміжний персонал. Дякуємо вам за самовіддану роботу, яка наближає нашу Перемогу!

Поділитися