19 грудня 1917 року (1 січня 1918 року за новим стилем) Українська Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів Української Народної Республіки. Так офіційно започаткували національну валюту молодої держави. 

Цей перший нормативно-правовий акт Центральної Ради у сфері виготовлення та впровадження в обіг власних грошей був реакцією української влади на агресивну політику більшовиків. Останні, окрім інших ворожих дій проти УНР, застосували фінансову ізоляцію. Затримка виплат і брак готівки ускладнювали життя людей, діяльність установ і підприємств, створювали труднощі для урядових ініціатив Києва. Тому для подолання фінансового «голоду» та усамостійнення фінансової системи вирішили впровадити українську валюту.

Тимчасовий закон регулював кількість грошової маси та її забезпечення активами держави, а також визначав назви грошових одиниць: «Кредитові білети Української Народньої Республіки випускаються в карбованцях, при чому один карбованець містить 17,424 долі щирого золота і ділиться на 200 шагів». 

Так монетно-лічильні найменування «карбованець» і «шаг» з українських народних назв імперських рубля і півкопійки перетворилися на офіційні назви рівня державного документу, а відтак – стали символами держави. Незабаром, навесні 1918 року, грошовою одиницею Української Народної Республіки стане гривня. Дискусія щодо назви «гривня», що походить від назви давнього срібного зливка «гривна», з легкої руки історика Михайла Грушевського набуде важливої державної глибини. Професор слушно перекинув місток до княжої Русі, де і варто шукати витоки нашої держави.

За кордоном українські грошові одиниці швидко сприйняли як ознаки національної держави, такі як українська мова. Газета «Вісник політики, літератури й життя», що виходила у Відні, гарно ілюструє це явище. На фото – останнє число «Вісника» від 12 листопада 1918 року, ціна вказана в коронах і сотиках та карбованцях і шагах. У передовиці – оголошення про ліквідацію Австро-Угорської монархії.