У Національному художньому музеї України відкрилася дводенна конференція «Національний український музей: часи, люди, долі», яку інституція організувала спільно з Національним музеєм історії України та Національним музеєм декоративного мистецтва України. Захід приурочено до 125-річчя Міського музею старожитностей і мистецтв.

Нагадаємо, 5 (17) серпня 1899 року в п’яти залах Київського міського музею старожитностей і мистецтв відкрилася перша виставка, присвячена ХІ Археологічному з’їзду. З цієї події починається історія трьох чільних музеїв України: Національного художнього музею України, Національного музею історії України та Національного музею декоративного мистецтва України.

Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець зазначила: «Ми з колегами довго думали, чи варто проводити цю конференцію, чи зможемо це зробити, як це відбуватиметься. Щоразу обмірковували певний план «А», план «Б». На щастя, ми в цих стінах. І, на щастя, поки діє план «А». Також, коли ми готувалися до конференції, то думали про людей. Тому – і така назва події. І саме людям, колекціям, нашій роботі вона присвячена». 

Перший заступник – заступник генерального директора Національного музею історії України з наукової роботи Богдан Патриляк нагадав про непросту історію музею: «Київський музей пройшов цікавий шлях від міського до національного. За доби Української революції 1917–1921 років перший директор музею Микола Біляшівський розробив проєкт національного музею. На жаль, втілити його йому так і не вдалося. 1920-і роки, вже за більшовицької окупації, попри політику українізації, принесли величезні збитки. Відсторонили від виконання обов’язків Миколу Біляшівського, трагічно загинув Данило Щербаківський – ще один подвижник музейної справи. У 1930-х роках музейників репресували, багатьох з них знищили. Тяжкі виклики наші музеї долали і за часів Другої світової війни, коли до Німеччини було вивезено величезну кількість пам’яток культури, і далеко не всі з них повернулися. У повоєнний період Національний музей історії України очолювали більшовицькі пропагандисти. Відповідно до тих ідеологічних настанов формувалися експозиції та фонди. Лише за доби незалежності України наш музей став національним, і сьогодні це – найповажніша за своєю колекцією музейна установа країни». 

Генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України Людмила Строкова зауважила: «Міський музей старожитностей і мистецтв – ця назва, як храм. За 125 років цю колекцію грабували під час революцій, потім – росія, потім – за часів Другої світової війни. Під час нинішньої війни наші музеї не просто вистояли. Вони захистили свої колекції і не припинили свою діяльність. Навіть у цих важких умовах з тривогами, прильотами і безсонними ночами наші музеї популяризують спадщину, приймають відвідувачів і поповнюють колекції». 

Зі слів подяки музейникам, зокрема[1]  колегам, які нині у складі Сил Оборони України захищають і країну, і всіх нас, почалася конференція. Ця подія присвячена історії Міського музею старожитностей і мистецтв й раніше невідомим сторінкам будівництва музею, формуванню колекцій, відділу «Старий Київ», історії бібліотеки, проєкту Миколи Біляшівського «Національний український музей», співробітникам, які жили і працювали в музеї та багатьом іншим питанням. Також на конференції презентують доповіді про розвиток музейної справи в Україні.

За результатами роботи планується підготовка збірника матеріалів конференції (статей, тез) із розміщенням на офіційних сайтах Національного художнього музею України, Національного музею історії України та Національного музею декоративного мистецтва України.

Конференція – це тільки початок серії заходів до 125-річчя Міського музею старожитностей і мистецтв. Зокрема, з 10 жовтня у Національному художньому музеї України можна буде відвідати два проєкти: «Витоки. До 125-річчя виставки до ХІ Археологічного з’їзду», а також віртуальний тур виставкою 1925 року «Український портрет ХVІІ – ХХ століть». Деталі розповімо незабаром, тож стежте за новинами на нашому сайті та сторінках у соцмережах.

Вітаємо колег з річницею і – дякуємо за солідарність і постійну підтримку!