2 жовтня 1990 року почалася перша в новітній історії України широкомасштабна акція спротиву, відома як Революція на граніті.

Ідея проведення народилася на святкуванні 500-річчя запорозького козацтва серед київської молоді Української студентської спілки та Студентського Братства Львівщини. Організатори студентського голодування до останнього тримали в таємниці місце і час початку протестів. Невеликими групами, дотримуючись суворої конспірації, до Києва їхали студенти з різних регіонів України. Близько 10-ї ранку на площі Жовтневої Революції (сучасний Майдан Незалежності) оголосили про початок голодування. 

Учасники акції носили пов’язки білого кольору з написом «Я голодую». Троє співголів протестів (Олесь Доній, Маркіян Іващишин та Олег Барков), комендант табору, охорона та пресслужба не голодували й носили пов’язки чорного кольору. 

Учасники сформулювали п’ять основних вимог до влади республіки: 

1) недопущення підписання нового союзного договору, який нав’язували керівництву радянської України з Москви;

2) перевибори до українського парламенту на багатопартійній основі; 

3) ухвалення рішення про службу українських військових виключно на території України;

4) націоналізація майна української Компартії та комсомолу; 

5) відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола. 

Переломним днем стало 15 жовтня, коли в Києві оголосили загальний студентський страйк, а на центральній площі міста на підтримку голодуючих зібралося близько 100 000 людей. 

17 жовтня Верховна Рада УРСР прийняла постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Це зняло напругу, голодування в центрі Києва припинили. 23 жовтня Верховна Рада прийняла відставку Віталія Масола. 

Події Революції на граніті продемонстрували широку підтримку серед населення основних вимог учасників голодування та прискорили падіння комуністичного режиму в Україні.