29 серпня в Україні вшановують тих, хто віддав життя за Україну, за її незалежність. Дата обрана в пам’ять про один із найтрагічніших епізодів сучасної російсько-української війни – вихід українських військ «зеленим коридором» під Іловайськом на Донеччині. 

До початку збройної агресії росії впродовж кількох років планомірно знищувалися Збройні Сили України. Тому 2014 року лише кілька тисяч військових могли протистояти агресору. Добровольчий рух і створення батальйонів територіальної оборони змінили ситуацію. На початок серпня українські воїни повернули під контроль більшу частину окупованих територій Донецької та Луганської областей. Сили Антитерористичної операції швидко просувалися, витісняючи бойовиків до російсько-українського кордону. 

6 серпня розпочалося звільнення від терористів міста Іловайська, в якому перебувало кілька сотень бойовиків. На жаль, перші спроби завершилися невдачею, і українські підрозділи понесли втрати. 

18 серпня після тривалих міських боїв Іловайськ поділили майже навпіл між силами АТО та терористами. Паралельно з боями за Іловайськ відбувалися запеклі бої за Савур-Могилу і Красний Луч (нині – місто Хрустальний). Розвідка в цей час повідомляла про зосередження поблизу кордону кількох батальйонно-тактичних груп російської армії з десятками одиниць бронетехніки та артилерійських систем. Протягом літніх боїв з території росії вівся масований артилерійський обстріл українських позицій, на який наші військові не могли відповідати. 

24–25 серпня розпочався масований наступ російських військ на українські землі. Колони військової техніки без розпізнавальних знаків рухалися в напрямку Осикового та Комсомольського (нині – місто Кальміуське). Співвідношення в бронетехніці та артилерії різко змінилося не на користь українських сил. Російські війська заблокували населені пункти Кутейникове, Старобешеве та Амвросіївку. Підрозділи сил АТО в районі Іловайська опинилися в оточенні. 
Керівництво АТО і заступник начальника генштабу збройних сил росії Ніколай Богдановський провели перемовини і погодили так званий «зелений коридор» для виходу українських військових. 

29 серпня розпочався організований вихід українських підрозділів двома колонами. Зброю в цей час зачохлили, як було попередньо домовлено. Російські сили заздалегідь зайняли вигідні позиції для ведення вогню і під час проходження колон поруч з ними почали обстрілювати українських військових з усіх наявних видів озброєння. Попри вкрай складне становище, українські воїни дали гідну відповідь, і окупанти в цих боях понесли значні втрати.

Офіційні дані щодо втрат українських сил: 366 загиблих, 158 зниклих безвісти, 429 поранених, 300 полонених. Події в районі Іловайська мали всі ознаки воєнних злочинів і продемонстрували, що з російським агресором жодні домовленості не працюють. 

З початком повномасштабного вторгнення розпочався новий етап війни, що триває досі. 2022 року цивілізований світ жахнувся від російських злочинів, пов’язаних із цим. Тисячі українців, які долучилися до Сил оборони України, продемонстрували і демонструють героїзм і стійкість. На жаль, зростає кількість вбитих російськими окупантами. Нині невідомо, скільки Героїв і Героїнь загинули. Українці мусять докласти максимум зусиль, щоб гідно вшановувати пам’ять тих, завдяки кому ми можемо жити у своїй рідній країні. Вічна слава захисникам і захисницям, полеглим у боротьбі за Україну!

На світлині ви бачите жетон Віталія Тіліженка з позивним «Кекс», який зберігається в колекції Національного музею історії України. Віталій Тіліженко народився 25 грудня 1978 року в Запоріжжі. Закінчив Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій. У 2004–2005 роках викладав у Міжрегіональній академії бізнесу і права ім. Н. Кручиніної. З 2005 року був бізнес-тренером і ІТ-консультантом у різних компаніях. Підприємець. Мав власну ІТ-компанію. Активний учасник Революції Гідності. Після початку бойових дій на сході України заснував благодійний фонд «Волошка» для допомоги бійцям у зоні АТО. Згодом добровольцем брав участь у бойових діях у складі тактичної групи «Білорусь» 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». 
Загинув 10 серпня 2015 року в бою під час оборони позицій 72-ї окремої механізованої бригади в районі села Старогнатівки (Донецька область)