6 серпня 1914 року маніфестом Головної Української Ради й Української Бойової Управи офіційно створили Легіон УСС. До нього увійшли добровольці – активісти пластового, січового та сокольського рухів, студенти й гімназисти, які прагнули військовим шляхом позбутися російського панування на території України, перебуваючи водночас у складі австро-угорської армії. 

Першим командиром Легіону став Теодор Рожанковський. До командного складу увійшло 16 кадрових старшин австрійської армії, серед яких були Дмитро Вітовський, Гриць Коссак, Василь Дідушок та інші.

Офіційна військова кокарда УСС, затверджена військовим відомством Австро-Угорщини. Національний музей історії України

Січовий і стрілецький рух виник і поширився в Галичині на початку 20 століття. Особливу увагу розвитку «Січей» приділяло товариство «Просвіта», що популяризувало традиції українського козацтва і вбачало в «Січах» їхнє відновлення. Протягом 1912–1913 років на базі січового руху виникли: Україн­ський Січовий Союз, стрілецька секція та повітова січова рада, до якої увійшли стрілецькі й січові товариства. Власне, українськими січовими стрільцями й опікувався Український Січовий Союз. У 1930‑х роках, вже після подій Української революції, саме січовики створили організацію «Карпатська Січ».

Різновид кокарди УСС, який часто використовувало цивільне населення. Національний музей історії України

Січові стрільці брали активну участь у боях Першої світової війни під час Брусиловського прориву влітку 1916 року і в боях під Бережанами 1917 року. Після підписання Брестського мирного договору в лютому 1918 року вони почали похід у Наддніпрянську Україну. Наприкінці того ж року, після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, січовики склали основу Української Галицької Армії.

Відзнака періоду творення Легіону УСС на початку 1914 року. Національний музей історії України

В Національному музеї історії України зберігається колекція значків і кокард Легіону УСС 1914–1916 років, зокрема й ті, що представлені на фото.