9 липня 1945 року народився Віталій Ілліч Лазоркін, полковник, автор концепції  Збройних Сил України, законів «Про Збройні Сили України» і «Про оборону України», один із засновників Збройних Сил України. 

Військовий діяч народився в російському місті Уґліч у родині політв’язня. 1963 року закінчив Коломийський технікум механічної обробки деревини та отримав диплом техніка-механіка. З  1958 по 1964 рік працював на підприємствах Івано-Франківська та Львова на посадах: учень токаря, токар, технік-конструктор. 

З 1964 року Віталій Лазоркін навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі протиповітряної оборони. Там 1969 року отримав диплом інженера радіоелектроніки за фахом автоматизованих систем управління військами і озброєнням, а також військове звання інженер-лейтенанта.

З 1969 по 1977 рік проходив службу в Системі попередження про ракетний напад військ протиракетної та протикосмічної оборони військ ППО СРСР на Заполяр’ї та в Латвії. З 1977 року – на посаді офіцера і старшого офіцера відділу автоматизованих систем управління військами та озброєння проходив службу в Управлінні військами Протиповітряної оборони Прикарпатського військового округу (Львів). 

1990 року Віталія Лазоркіна обрали головою секретаріату Львівського громадського комітету за відродження Української Національної Армії. 1 грудня 1990 року на Великій Раді Народного Руху України Віталій Ілліч оприлюднив Концепцію створення Збройних Сил України. 

У лютому 1991 року Віталія Лазоркіна обрали депутатом Львівської обласної ради від Народного Руху України. Влітку 1991 року військовий діяч став співзасновником Спілки офіцерів України. У вересні 1991 року він підготував проєкти законів «Про Збройні Сили України» і «Про оборону України», які передав до Комісії з питань безпеки та оборони. Розроблені Віталієм Лазоркіним закони Верховна Рада України прийняла 6 грудня 1991 року. Цей день відзначається як День Збройних Сил України.

У жовтні 1991 року Віталій Ілліч став членом ініціативної групи зі створення Військово-Морських Сил України. До цієї групи також увійшли капітан-лейтенант Ігор Тенюх і капітан 1-го рангу Валентин Польовий. 18 січня 1992 року, за дорученням виконкому Спілки офіцерів України, Віталій Лазоркін привів до присяги на вірність народу України офіцерів запасу Київського гарнізону. Ця урочиста подія відбулася на Софійській площі, її транслювало українське телебачення. 

У лютому та березні 1992 року Віталій Лазоркін у складі ініціативної групи провів низку зустрічей з командувачем Чорноморського флоту адміралом Ігорем Касатоновим. В подальшому працював у складі двосторонньої робочої групи щодо розподілу майна та кораблів Чорноморського флоту. Під час перемовин між росією та Україною Віталій Ілліч послідовно відстоював позицію щодо передачі українській державі усіх сил, які дислокуються на її території.  

2004 року військовий діяч заснував Громадський інститут стратегічних досліджень. Був автором 50 наукових праць.

2020 року Віталій Лазоркін передав до колекції Національного музею історії України комплекс матеріалів. Серед них є особисті речі, фотографії, копії та оригінали унікальних документів з особистого архіву, які стосуються початку створення Військово-Морських Сил ЗСУ навесні 1992 року. 

Віталій Лазоркін помер 26 грудня 2021 року у Львові, де і похований на Янівському цвинтарі.