День швейної машинки
Швейна машина Singer. Подольск, російська імперія. 1913 рік. Національний музей історії України
Це свято неофіційне, але фахівці його відзначають. Достеменно невідомо, хто перший створив швейну машину. На цьому шляху було багато вдалих і не дуже спроб. День 13 червня пов’язаний з історією появи цього винаходу.
Уперше швейну машинку намагався створити ще Леонардо да Вінчі в 15 столітті. Однак тоді справа обмежилася кресленнями. 1790 року до розробки швейної машинки долучився англієць Томас Сент. Він розробив проєкт швейної машини з ручним керуванням. Вона відтворювала ручне шиття в одну нитку й призначалася для обробки шкіри та полотна. Цей винахід так і не знайшов покупців, однак 13 червня – дата, коли автор отримав патент, стало Днем швейної машинки.
Важливі зміни в конструкцію механізму внесла низка винахідників: француз Бартелемі Тімоньє, німець Карл Вейзенталь, американці Уолтер Хант та Іліас Хоу. До середини 19 століття швейні машинки вже були схожі на сучасні конструкції – мали човникове переплетення та могли робити прямі шви зі швидкістю до 300 стібків за хвилину.
Однак революцію здійснив американський винахідник і промисловець Айзек (Ісаак) Зінгер. Він не винаходив швейної машини й ніколи не стверджував, що зробив це, проте запропонував кілька важливих покращень до конструкції, яка існувала на той час. Зокрема, Зінгер розмістив човник горизонтально – завдяки цьому нитка припинила заплутуватися. Також винахідник запропонував столик-дошку для тканини й ніжку-тримач голки, що дозволило робити безперервний шов. Ще завдяки Зінгеру машинка отримала педаль для приводу ногами, що дало можливість працювати з тканиною двома руками. 1851 року винахідник запатентував свою версію швейної машинки.
Реклама швейної машини Singer. 1899 рік.
Заслуга Зінгера полягає також у тому, що він налагодив промислове виробництво машинок та успішно вивів їх на ринок. Його перша швейна машинка коштувала 100 доларів – значні на той час кошти. Щоб збільшити кількість покупців, підприємець запропонував систему придбання на виплат, що зробило прилад доволі масовим і популярним товаром.
До 1863 року продажі зросли до 20 тисяч машин на рік. Зрештою швейна машинка стала частиною промислової революції. Також вона значно полегшила роботу більшості домогосподарок. Процес виготовлення одягу став швидким і зручним. 1860 року видання NewYork Times писало: «Жоден інший винахід так не полегшив долю наших матерів і доньок». Відтоді ім’я Зінгера почало асоціюватися зі швейними машинками. У колекції Національного музею історії України зберігається кілька зразків швейних машин, зокрема зінгерівських.
З 1870 року фірма «Зінгер» відкрила свої філії в багатьох країнах, зокрема в російській імперії. У підмосковному місті Подольську 1900 року фірма заснувала завод, де здійснювали складання швейних машин з деталей, які доставляли з-за кордону. Річний випуск становив до 600 тисяч одиниць. Після націоналізації підприємства 1918 року машинки почали випускати спочатку під маркою «Госшвеймашина», а з 1931 року – «ПМЗ». Пізніше з’явилися швейні машинки марки «Подольськ» і «Чайка», які були дуже популярні в радянському союзі протягом кількох десятиліть, аж до його розвалу.
У 1990-х роках на ринок швидко зайшли іноземні зразки швейних машин з Німеччини, Японії, Китаю, Тайваню. Еволюція швейної техніки за останні 150 років вражає! Сучасні машинки мають безшумний і плавний хід, виконують сотні декоративних стібків, пришивають ґудзики та гачки, метають петлі, вишивають. Завдяки появі швейних машин і розвитку швейного обладнання ми можемо насолоджуватися широким асортиментом якісного й недорогого одягу.