Українська художниця-графікеса, керамістка-монументалістка, скульпторка, учасниця Клубу творчої молоді «Сучасник» народилася 18 травня 1929 року в Самарканді (Узбекистан). Туди в 1920-х роках була змушена переїхати мати Галини Севрук – Ірина Григорович-Барська, яка походила з роду українських митців Григоровичів-Барських. Батько художниці – архітектор Сильвестр Севрук. 

Коли Галині було лише пів року, її родина переїхала до Харкова, де вони жили до 1941 року. Після важких років окупації, з 1944 року, Галина разом з сестрою і батьками оселяється у Києві. 1947 року розпочалося навчання у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Після її закінчення Галина відвідувала майстерню Юрія Кияченка та готувалася до вступу в Київський художній інститут. 1959 року отримала диплом живописного факультету даного інституту. Працювала у Художньому фонді. 

З 1960-х років розпочався пошук нових шляхів у мистецтві. Галина стала учасницею Клубу творчої молоді «Сучасник», брала активну участь у проведенні заходів клубу. Вивчала українську мову, історію України, читала літературний самвидав. Друзями Галини були Іван Світличний, Василь Симоненко, Михайло Горинь, Алла Горська, Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Веніамін Кушнір та інші діячі.

Учасники Клубу творчої молоді «Сучасник» під час подорожі. Травень 1963 року. Національний музей історії України

В цей час Галина Севрук переосмислила життя. Мисткиня згадувала: «Мені раптом відкрилися очі: як можна бути художником в Україні і не знати української мови, літератури, історії, свого мистецтва? Я знала, що ці дисципліни ані у вузах, ані у школах не викладаються. Легше було лишитися на старих позиціях, але я вже не могла і не хотіла. Я вже бігла вперед, спотикаючись та падаючи ледь не на кожному кроці». 

1964 року, до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка, Галина Севрук разом з Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Галиною Зубченко і Людмилою Семикіною у вестибюлі Київського державного університету імені Тараса Шевченка створили вітраж «Шевченко. Мати», який влада знищила ще до відкриття. Також Галина Севрук була однією з тих, хто підписав лист проти репресій щодо української інтелігенції, відомий як  «Лист-протест 139».

Листівка Галини Севрук до Михайла Гориня. Березень 1969 року. Національний музей історії України

Галина Севрук створила понад 500 камерних керамічних робіт і понад 30 монументальних керамічних панно в архітектурних спорудах Києва, Чернігова, Одеси, Алушти. Була одним з авторів оформлення станції метро «Нивки» в Києві.

У 1985–1987 роках у холі готелю «Турист» (Київ) художниця створила епічне панно «Київ на семи пагорбах», яке присвятила історії Києва. Нині цю роботу можна побачити у Національному заповіднику «Софія Київська».

Галина Севрук отримала чимало відзнак: вона стала лауреаткою премії Української асоціації незалежної творчої інтелігенції імені Василя Стуса (1991) і премії імені Митрополита Андрея Шептицького (1994), а також заслуженим художником України (2005).

13 лютого 2022 року життя мисткині обірвалося. 

Керамічні панно з серії «Козацтво України» та графічна робота «Земля і смерть» Галини Севрук на виставці «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди» у Національному музеї історії України

У Національному музеї історії України діє виставка «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди», де експонуються керамічні панно Галини Севрук з серії «Козацтво України», графіка та документи художниці.