Український живописець, графік, відомий діяч руху шістдесятників, правозахисник, політвʼязень, член Клубу творчої молоді «Сучасник» помер 24 квітня 2007 року.

Майбутній митець народився на Харківщині. Рятуючись від голоду 1932–1933 років, родина була змушена переїхати на Далекий Схід. Там Опанас почав малювати, навчався в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. Його виключили з другого курсу «за поведінку, недостойну радянського студента», а саме – за вияви неповаги до радянської влади (згодом відновлений, закінчив інститут 1960 року).

Під час навчання Опанас Заливаха разом з іншими студентами приїжджав на практику в місто Косів (Івано-Франківська область), де познайомився з українськими мовою, етнографією, історією та духовним життям. 1961 року митець остаточно перебрався до України. Восени 1962-го він долучився до кола культурної інтелігенції Києва. Серед друзів художника були Іван Світличний, Алла Горська, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кушнір, брати Богдан і Михайло Горині, Михайлина Коцюбинська й інші шістдесятники.

Аркуш із екслібрисами для двадцятьох відомих шістдесятників, що виготовив Опанас Заливаха в подарунок для Ольги Горинь. Аркуш лежав у деревʼяній скриньці під намистом. 1968 рік. Селище Явас, Мордовська АРСР. Копія. Національний музей історії України

1964 року, до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка, Опанас Заливаха, Алла Горська, Галина Севрук, Людмила Семикіна й Галина Зубченко разом створили вітраж у вестибюлі Київського університету імені Тараса Шевченка. Цю композицію знищили ще до відкриття.

У серпні 1965 року Опанаса Заливаху заарештували під час першої хвилі арештів української інтелігенції та засудили за статтею 62 КК УРСР на пʼять років за «антирадянську агітацію і пропаганду». Митець відбував покарання в таборі ЖХ-385/11 (селище Явас у Мордовії). Увʼязненому художнику забороняли малювати, лише після численних протестів дозволили оформляти табірні гасла. Пізніше Опанас Заливаха почав працювати в техніці графіки – малював екслібриси й листівки.

Намисто, що виготовив Опанас Заливаха в подарунок для Ольги Горинь. Табір № 385/11. Селище Явас, Мордовська АРСР. 1968 рік. Національний музей історії України

Після звільнення митець півтора року перебував під адміністративним наглядом. Художній фонд відмовився надати роботу своєму колишньому співробітнику, тому Опанас Заливаха влаштувався креслярем на побуткомбінат в Івано-Франківську. Із 1971 року до початку 1980-х працював у галузі книжкового оформлення. Із 1980-х експериментував у техніці станкової та монументальної пластики, створював дизайнерські проєкти інтерʼєрного оформлення. 1988-го, після багаторічних заборон, відбулася персональна виставка Опанаса Заливахи в Івано-Франківську, Львові, 1989-го – у музеї Тараса Шевченка в Києві, пізніше були виставки в Торонто, Лондоні та Нью-Йорку.

Опанас Заливаха став лауреатом премії імені Василя Стуса (1989) і Державної премії України імені Тараса Шевченка (1995). Похований на кладовищі «Демʼянів Лаз» в Івано-Франківську.

Скринька від намиста, що виготовив Опанас Заливаха в подарунок для Ольги Горинь під час увʼязнення в таборі ЖХ-385/11. Селище Явас, Мордовська АРСР. Національний музей історії України

У колекції Національного музею історії України зберігаються намисто, копії екслібрисів і скринька, які Опанас Заливаха виготовив у подарунок для Ольги Горинь під час перебування в мордовському таборі 1968 року. Коли Ольга Горинь відкрила пакунок із подарунком, під намистом, на дні трикутної скриньки вона побачила аркуш із екслібрисами, створеними для її двадцятьох друзів. На виставці «Боротьба за незалежність. Творці. Епізоди» в музеї нині можна побачити намисто Ольги Горинь, а також інші не менш цікаві експонати, пов’язані зі шістдесятниками.