16 квітня (4 квітня за старим стилем) 1841 року в місті Борзні на Чернігівщині народилася Христина Данилівна Алчевська – педагог, організаторка народної освіти для дорослих і засновниця безкоштовної жіночої недільної школи в Харкові.

З дитинства прагнула до знань

Батько майбутньої діячки викладав у повітовому училищі, проте не був прибічником жіночої освіти. Христина Алчевська в листі до Івана Франка 1912 року згадувала: «Коли я була дитиною, для моїх братів запросили вчителя. Батько мій вважав абсолютно непотрібним учити дівчинку грамоті. Поміж тим я так пристрасно хотіла бути освіченою, що навчилася читати, підслуховуючи під дверима уроки братів. І читала раніше і краще, аніж вони».

Певно, саме тому протягом свого свідомого життя Христина намагалася допомогти опанувати грамоту якомога більшій кількості жінок і дівчат. Ще замолоду вона мріяла стати вчителькою та навчала грамоті селянських дітей. Дівчиною Христина Данилівна писала вірші, які друкувала в періодичних виданнях. Один із цих віршів 1861 року випадково потрапив на очі харківському підприємцю Олексію Алчевському. Він так вразився, що написав листа молодій поетесі, а за рік – 1862-го, запропонував їй стати його дружиною.

Христина мала велику й дружну родину. Її чоловік був меценатом, громадським діячем – ініціатором створення в Харкові товариства «Громада», а також банкіром і підприємцем – засновником гірничих та металургійних підприємств на Луганщині й міста Алчевська.

Діти подружжя Алчевських стали відомими як в Україні, так і поза її межами: Дмитро – науковець, Григорій – композитор (автор музичних творів на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та своєї сестри Христини Алчевської), Іван – оперний співак, Микола – укладач першої україномовної абетки для дорослих, Христина – українська поетеса й педагог, Ганна – художниця, її чоловіком був відомий архітектор Олексій Бекетов.

Створила новаторську школу з міжнародним визнанням

Подружжя Алчевських не шкодувало коштів на благодійність.

Невдовзі після заміжжя, 1862 року, Христина Алчевська за фінансової допомоги чоловіка (який, як і вона, був активним членом «Громади») заснувала в Харкові «громадівську» жіночу недільну школу, у якій навчали грамоті за абеткою Пантелеймона Куліша.

Проте діячка мріяла про відкриття офіційного навчального закладу. Щоб отримати дозвіл на керування такою школою та викладати в ній, Христина Алчевська мусила скласти іспити з кількох навчальних дисциплін.

Приватна недільна жіноча школа Христини Алчевської офіційно відкрилася 1870 року в приміщенні Харківського міського парафіяльного училища. Заняття у школі відбувалися по вихідних та святкових днях, навчання було безкоштовне, а педагоги викладали на громадських засадах. Програма школи, окрім навчання читанню та письму, охоплювала географію, природничі науки, літературу й українську історію.

Учениці й викладачі Харківської недільної жіночої школи. Третя ліворуч – Христина Алчевська

У навчальному процесі Христина Алчевська та її сподвижники активно впроваджували метод бесіди, пояснювального й позакласного читання. Для забезпечення учениць і викладачів методичними посібниками, підручниками та літературою для позакласного читання при школі діяла велика книгозбірня. А шкільний музей-кабінет наочних приладів (карт, таблиць, картин, альбомів тощо) 1896 року налічував понад 400 назв, серед яких було чимало природничих колекцій.

Новаторська школа Христини Алчевської стала відомою далеко за межами України, зокрема, завдяки низці авторських методичних посібників. Найбільшу популярність з них здобула розрахована на три роки навчання «Книга дорослих», що містила пізнавальні й довідкові матеріали з різних навчальних дисциплін. Це видання впродовж шести років створювала група викладачів і науковців, яку очолював професор Харківського університету та відомий історик Дмитро Багалій.

Меморіальні речі Христини Алчевської із зібрання Національного музею історії України

Христина Алчевська разом із педагогічним колективом школи в 1888–1906 роках уклала довідковий покажчик «Що читати народу?». Він містив рецензії на понад чотири тисячі видань із різних галузей знань, зокрема української літератури. 1889 року два перші томи цього видання педагогічна секція міжнародної Паризької всесвітньої виставки відзначила найвищою нагородою «Diplom d’onneur», а вчителі Харківської недільної школи удостоїлися двома золотими й двома срібними  медалями. Саму ж Христину Алчевську обрали віце-президенткою  Міжнародної ліги освіти.

Навчальна програма школи, що 1885 року розробив педагогічний колектив на чолі із Христиною Алчевською, була розрахована на різні вікові групи учнів: як дорослих, так і підлітків. На регулярних нарадах педагогічного колективу підсумовували досягнення школи за певні періоди діяльності, заслуховували доповіді з питань навчання та освіти, обговорювали структуру і зміст навчальних підручників та посібників тощо.

До школи приймали як дорослих жінок, так і дівчат, старших десяти років. Проти звичайних  недільних шкіл, Харківська недільна школа давала значно повнішу освіту, і чимало її випускниць успішно складали іспити на звання народних учительок.

1896 року подружжя Алчевських власним коштом за проєктом Олексія Бекетова спорудили шкільний будинок (нині – корпус Харківського обласного художнього музею), розрахований на одночасний навчальний процес від 450 до 700 учениць і близько 100 педагогів.

Харківська школа Христини Алчевської проіснувала до 1919 року.

Разом із родиною дбала про українську культуру

Члени родини Алчевських були популяризаторами народної пісні й української мови, творчості Тараса Шевченка. 1897 року Олексій Алчевський замовив скульптору Володимиру Беклемішеву мармуровий бюст поета. Цей бюст 1898 року встановили на п’єдесталі в саду будинку Алчевських. Після трагічної загибелі Олексія Алчевського 1901-го його спадкоємці продали родинну садибу й перенесли бюст Кобзаря до свого нового помешкання. 1932 року син Христини Алчевської – Микола, передав цю родинну реліквію до київської картинної галереї Тараса Шевченка (нині – Національний музей Тараса Шевченка в Києві), де вона зберігається й нині.

Пам’ятник Тарасу Шевченку в садибі Алчевських. Харків

Біля першого в Україні пам’ятника Тарасу Шевченку: Левко Мацієвич, Микола Міхновський і Северин Паньківський (стоїть)

Христина Алчевська померла 1920 року. Її надгробок на одному з харківських цвинтарів прикрашає лаконічний надпис: «Просвітителька народу».

У Національному музеї історії України зберігаються меморіальні речі Христини Алчевської: її фотопортрет, Велика й Мала медалі Всесвітньої виставки в Парижі 1900 року, «Книга дорослих» (1899).