4 квітня 1103 року на річці Сутінь відбулася переможна битва руських військ із половцями. Вона знаменувала остаточний перелам у протистоянні русі й кочовиків. 

З другої половини 11 століття господарем причорноморських степів стали половці. Їхнє перше серйозне зіткнення із Руссю 1068 року обернулося небаченою катастрофою для княжого війська. Подальші навали кочовиків 1093 і 1096 років сіяли паніку і думку про непереможність ворога. Люди Церкви осмислювали невдалі війни з половцями як ознаку наближення «останніх часів», нібито це прийшли апокаліптичні «нечисті народи» Гог і Магог. За легендами, їх ув’язнив далеко на сході Олександр Македонський, але перед Кінцем Світу вони мали вирватися і завоювати всі країни.

Однак, із 1090-х характер русько-половецького протистояння змінився назавжди. Важливою подією стало підступне вбивство половецьких князів Китана та Ітларя у Переяславлі 1095 року. До кінця 11 століття агресора вдалося стримати. А з початку 12 століття руські князі перейшли у відкритий наступ.

1103 року найголовніші правителі Русі – київський, переяславський, чернігівський – та низка молодших князів відправилися у похід до степу під орудою київського князя Святополка Ізяславича. Війська рухалися на південь на човнах Дніпром і на конях уздовж річки. Пройшовши пороги, усі загони з’єдналися і рушили суходолом на схід, де й зіткнулися з половцями біля річки Сутінь. 

Хроніст Сильвестр піднесено описує переможну битву християн проти язичників, богонатхненної сміливої русі проти підступних боязких кочовиків. Для автора-ченця було значно важливіше оповісти про молитви і обітниці руських вояків, аніж про подробиці баталії (яких він міг і не знати).

Безсумнівно, руські воїни проявили неабияку відвагу, а їхні очільники – талант полководців. Двадцять половецьких князів – цвіт степової еліти – було убито. Одного з ватажків, Белдуза, захопили в полон, однак Володимир Мономах, князь переяславський, звинуватив його у недотриманні колишніх присяг і підступах та звелів привселюдно розрубати на шматки. Військо переможців повернулося додому з величезною кількістю захопленої худоби, коней, верблюдів, коштовностей і рабів.

Поразка половців була цілковитою. Важливо, що сталася вона на їхній території. Похід за пороги 1103 року поклав початок серії блискучих походів углиб степу впродовж наступних десяти років. Після цих кампаній половці вже ніколи не становили екзистенційної загрози на Русі. Водночас руські князі не прагнули привласнення нових територій. У цих війнах вони прагнули послабити й відкинути половців та змінити відносини з кочовиками на свою користь. Що й було успішно виконано.