27 березня у Національному музеї історії України представили унікальну пам’ятку доби Русі, барельєф із зображенням святого Дмитра Солунського («Святого воїна»), врятовану з рук грабіжників археології, або ж так званих «чорних археологів». Кам’яна плита, що прикрашала фасад невідомої білокам’яної церкви Галицько-Волинської землі у другій половині 12 – першій половині 13 століття, була врятована від нелегального продажу та повернута державі.

Пам’ятку врятували завдяки спільним зусиллям правоохоронних органів та музейників. Відстеження артефакту, який фахівці побачили на інтернет-аукціоні, тривало два роки. Зрештою Луцька окружна прокуратура Волинської області зупинила продаж пам’ятки. Досудове розслідування здійснило Луцьке районне управління поліції ГУНП у Волинській області.

Керівник Волинської обласної прокуратури Віктор Тимчук й процесуальний керівник у кримінальному провадженні, прокурор Луцької окружної прокуратури Волинської області Світлана Недумова отримали подяки від музею за порятунок пам’ятки.

Андрій Костін, Генеральний прокурор України зазначив: «Ми передаємо плиту туди, де вона має бути, де цю пам’ятку збережуть професіонали. Це стало можливим завдяки співпраці співробітників музею, прокурорів і правоохоронців. Артефакт намагалися продати за 210 тисяч гривень. Завдяки зусиллям прокурорів і слідчих під час обшуків плиту вилучили, визнали речовим доказом і заарештували за рішенням суду. Передаємо цю знахідку на відповідальне зберігання до музею. На сьогодні ми вже зафіксували знищення або пошкодження внаслідок дій ворога понад 900 пам’яток історичної спадщини. Прокурори здійснюють процесуальне керівництво у 60 провадженнях щодо воєнних злочинів проти культурної спадщини. Паралельно посилюємо зусилля із захисту культурних та історичних цінностей, а також від інших видів злочинів. За останні три роки Національна поліція та СБУ під процесуальним керівництвом органів прокуратури розслідували понад 300 злочинів щодо викрадення, незаконної торгівлі й контрабанди пам’яток».

Ростислав Карандєєв, т.в.о. міністра культури та інформаційної політики України також відвідав захід передачі барельєфу на відповідальне зберігання до музею. Він наголосив на важливості небайдужості до культурної спадщини України: «Ця подія свідчить про найважливішу для нас усіх рису – небайдужість. Пам’ятку врятували саме завдяки небайдужості до проблеми, яку проявили правоохоронці від Генпрокурора до слідчого, музейні працівники, людина, яка побачила в інтернеті інформацію про цей артефакт. Небайдужість і бажання справедливості сьогодні є для нас усіх ключовими. Генпрокуратура сьогодні є нашим надійним партнером. Ми спільно виборюємо право держави на володіння і користування пам’ятками, історичними артефактами».

Федір Андрощук, генеральний директор Національного музею історії України, доктор історичних наук розповів про пам'ятку: «Ця пам’ятка – блок, з якого будувалася білокам’яна церква. У нас не так багато пам’яток білокам’яної архітектури, які датуються часом Русі. Ця пам’ятка свідчить про існування такої церкви, про яку ми і не знали. Взагалі білокам’яна архітектура виникає на території Галицько-Волинської Русі, церква святого Пантелеймона в Галичі – одна з таких яскравих пам’яток. Цікавий період, коли Русь почала сприймати культурні впливи Західної Європи, зокрема, романський архітектурний стиль. Для неї характерні різьблені фронтони, ліплення, фігури фантастичних істот і святих. Це одна з деталей різьбленого оздоблення, яке прикрашало фасад. Оскільки поверхня рельєфу трохи вивітрена, він розташовувався не всередині церкви, а ззовні. Також ця плита – пам’ятка мистецтва. Для романського мистецтва характерні елементи плетіння, глибокого різьблення. Хтось може припустити, що це зробили італійські майстри. Але святий Дмитро шанувався тільки в Греції, Болгарії і на Русі. Це свідчить, що пам’ятка була виготовлена на місці, але в романських традиціях, це адаптація культурних західних впливів. Майстерно зроблені елементи костюма, зброї – це важливе джерело інформації, яке говорить про військову справу того часу, культуру як таку».

Максим Левада, археолог, співробітник Національного музею історії України розповів про те, як музей бореться з незаконним обігом археологічних пам'яток: «Коли під час великої війни ми почали втрачати наші музеї, то збагнули, що це робиться цілеспрямовано. Михайло Грушевський казав, що завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою. Це і є завдання ворога – він говорить, що України немає, знищує її. Національний музей історії України давно відстежує нелегальний археологічний ринок, і ми бачимо, що за рік там продається кількість предметів, яка дорівнює кільком колекціям цього музею. І цей обсяг збільшився в результаті війни. Люди, які перетворюють нашу історію на товар, підігрують загарбникам. Коли ми подали заяву про вчинення кримінального правопорушення, спочатку поліція нам відмовила. Я передзвонив дізнавачу – він сказав, що в нього немає часу, він не знає що робити, ми можемо подавати на нього в суд. У нас немає такого досвіду. Тому написали Генеральному прокурору, просто описали ситуацію. Через пару тижнів нам повідомили, що попереднє рішення скасоване і провадження відкрито. Археологи шукають не знахідки – археологи шукають інформацію, так само як це робить слідство.

За три роки за заявами музею відкрили понад 50 проваджень, музей долучають і до інших справ, у нас на відповідальному зберіганні близько 9000 археологічних предметів, які є речовими доказами».