Колодія у музеї відзначили мінівиставкою скляних скульптур Альберта Балабіна

15.03.2024

__________________10.jpg

Альберт Балабін. Скульптури «Сонечко». 1971 р., 1978 р., Київський завод художнього скла. Безбарвний, кольоровий кришталь. Вільне формування, ліплення, рифлення, витягування, накладання, підсвітлення.

З понеділка, 11 березня, й до неділі, 17 березня, триватиме дуже давнє народне свято Колодія. Воно має багато імен, що побутують у різних регіонах України, зокрема: Масниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Бабське свято та інші. 

Традиції цього свята почасти мають дуже давнє походження, пов'язані з проводами зими, стрічанням тепла та сонця. Супроводжувалися вони гуляннями, веселощами та пустощами.
 

________05.jpg

Альберт Балабін. Скульптури «Сонечко». 1971 р., 1978 р., Київський завод художнього скла. Безбарвний, кольоровий кришталь. Вільне формування, ліплення, рифлення, витягування, накладання, підсвітлення.

Саме цій темі присвячена мінівиставка скляних скульптур знаного українського художника Альберта Балабіна, яку нині бачать всі гості музею.

Про походження ж доволі чудернацьких назв свята можна дізнатися, наприклад, з праці Олекси Воропая «Звичаї нашого народу»:

"Заміжні жінки увесь цей тиждень справляють «колодку». В понеділок зранку вони збираються в корчмі «колодкувати». Одна з них кладе на стіл невеличке поліно або палицю — це колодка. Інші беруть по черзі і вповивають її шматками полотна, потім знову кладуть на стіл. Це значить, що колодка народилася. Купують горілки, сідають за стіл навколо колодки, п’ють і поздоровляють одна одну з народженням.

Підпивши, жінки розходяться, а колодка залишається в шинку до наступного дня. Так п’ють до суботи, бо ж у понеділок колодка народилась, у вівторок христилась, у середу похрестили, в четвер колодка помирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу плачуть.

Розуміється, ніхто за нею не плакав, а пили й гуляли однаковісінько — як при «народженні», так і при «смерті»...

Крім цього, в понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і прив’язують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м’ясниць. Все це робиться з жартами, сміхом і горілкою.

Дівчата теж в’яжуть колодку, але тільки парубкам, і вже не до ноги, а до лівої руки. Дівоча колодка оздоблена барвистими стрічками та паперовими квітами. Парубки повинні платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою.

Як і молодиці, дівчата в цей день п’ють горілку і співають:

Не пускає мене мати
На вулицю погуляти,
А хоч пустить, то пригрустить:
— Іди, доню, не барися:
У сінечки та й вернися!
Бо на дворі піст наступає,
А хто його проскаче,
Той Великодня не побаче..."

09.jpg

Скульптура «Шинкарка» та «Потішний». 1980 р., 1978 р.,. Київський завод художнього скла. Безбарвне, кольорове скло. Вільне формування, вплавлення, ліплення, витягування, накладання.

12.jpg

Скульптури «Запорожець». 1971 р.,., 1984 р.,. Київський завод художнього скла.
Безбарвне, кольорове скло. Вільне формування, ліплення, рифлення, витягування, накладання, тиснення.

Поділитися