22 січня – День Соборності України, святковий день для країни. Ще на початку 20 століття наш народ не мав власної держави. Більше того, землі, на яких проживали українці, входили до складу різних держав: Наддніпрянщина – до російської імперії, а Східна Галичина, Буковина та Закарпаття – до Австро-Угорщини. Однак українці не забували, що вони є представниками однієї нації. Тому вони вели боротьбу не лише за своє визволення, а й прагнули об’єднання, або, як тоді говорили, соборності.

Під час Першої світової війни, що тривала у 1914–1918 роках, цей процес значно посилився. Доказом цього є знаки, які зберігаються в Національному музеї історії України. Їх випустили у Львові на честь пам’ятних подій, що відбувалися в Україні впродовж 1917–1920 років. Серед них – знак Української бойової управи «Не ридай, а здобувай!», «Бог благослови юную страну!»,  відзнака Соборної України. 

На всіх цих знаках зображено архистратига Михаїла з мечем у правій руці (гербовий знак Наддніпрянської України) та Лева, що спирається на скелю (гербовий знак Західної України). Вперше ці два символи поєднав в одному малюнку офіцер, дизайнер символіки та відзнак Легіону Січових Стрільців Юліан Буцманюк. Такий знак випустили з нагоди того, що 30 травня 1916 року полк УСС отримав назву Український Легіон. Однак незабаром це зображення  стало символом Соборної  України.

Вперше знак видали восени 1917 року. На звороті він містив напис: «Українці мають лучитися [тобто об’єднуватися] як українці в обороні прав українського народу». Цей заклик належить відомому українському історику, голові Центральної Ради Михайлу Грушевському. Такі знаки, зі шпилькою і на ланцюжку, були доволі поширені. Українці купували їх і носили на одязі. 

Перша світова війна ослабила воюючі держави, з’явилися сприятливі умови для утвердження багатьох бездержавних народів Європи, зокрема і нашого. Спершу 22 січня 1918 року під час Української революції була проголошена незалежна Українська Народна Республіка в Києві, а 13 листопада 1918 року – Західноукраїнська Народна Республіка у Львові.  Практично одразу між делегаціями двох держав – УНР і ЗУНР – почалися переговори, які завершилися підписанням 1 грудня 1918 року Передвступного договору про злуку (об’єднання) обох держав. 

Урочиста церемонія Акту Злуки відбулася  22 січня 1919 року на майдані Святої Софії (Софійська площа) в Києві. За свідченнями очевидців, місто в той день мало святковий вигляд. Скрізь на балконах будинків було розвішано національні прапори, транспаранти, жовті і сині стрічки, полотна з яскравими українськими малюнками та портретами Тараса Шевченка. На вході з Володимирської вулиці на Софіївський майдан встановили Тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами Наддніпрянської України і Галичини. О дванадцятій годині Військовий оркестр заграв національний гімн. Почався найурочистіший момент свята: професор Федір Швець виголосив текст Акту Злуки. В ньому зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. Західна Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмерли кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». 

Історичне значення Акту Злуки полягало в тому, що він віддзеркалював прагнення двох частин України до державної єдності. Сучасник тих подій міністр закордонних справ УНР Олександр Шульгин писав: «Ідея, проголошена 22 січня 1919 року, живе й житиме: нас поділяли кордони, але цей акт назавжди встановив: існує єдина українська нація». 

«Акт Злуки»: Універсал Директорії УНР про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. 22 січня 1919 року. ЦДАВО України. Джерело: uk.wikipedia.org

Ця дата стала сприйматися особливо з 2014 року. Саме в цей день  відкрився мартиролог Небесної сотні. Публічним розстрілом мирних протестувальників під час Революції Гідності тодішній президент Віктор Янукович відрізав собі шляхи назад. Перемога Майдану розлютила і керівництво кремля. Через місяць почалося вторгнення росії на територію українського Криму і сходу. 

В цьому році ми вже вдруге відзначаємо День Соборності в умовах широкомасштабної агресії росії. Проти російських окупантів  сьогодні воюють представники всієї України – від Львова до Луганська. І саме єдність українців є запорукою нашої перемоги!