10 ст. Срібло, залізо. Поховання поблизу Золотих воріт в м. Києві, 1900 р.
Меч належить до каролінгзького типу, що виник у Центральній Європі в 8–9 ст. Центром їх виробництва була Рейнська область. Звідси вони поширилися на весь середньовічний світ. На деяких з них є клейма. Подібні мечі відомі як у Західній Європі й Скандинавії, так і в давньоруській державі. 

В багатьох народів меч був військовою емблемою та державним символом. Саме в такому значенні він неодноразово згадується в літописах. Для представників військової феодальної еліти він мав також релігійний зміст. Мечем та іншою зброєю заприсягалася руська дружина в додержанні договорів про союзи з іноземними державами. Мечі вкладали в могили при похованні знатних воїнів-дружинників. Це була дорога зброя, тому нею володіли переважно представники вищих військово-феодальних верств.