30-річчя грошової реформи в Україні
Онлайн-виставки
ㅤ
У вересні 2026 року виповнюється 30 років від проведення грошової реформи в Україні — події, що стала важливою віхою в історії незалежної держави й ознаменувала запровадження національної валюти — гривні.Грошова реформа тривала з 2 до 16 вересня 1996 року. У цей період в обіг увійшли банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень, а також розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Водночас запровадження гривні стало результатом тривалого процесу, що розпочався ще наприкінці 1980-х років.Нумізматична збірка Національного музею історії України дає змогу простежити цей шлях — від перших експериментальних монет до банкнот і монет, запроваджених у вересні 1996 року.
Перші кроки до створення власної грошової системи було зроблено ще до проголошення незалежності. 8 вересня 1989 року під час Установчого з’їзду Народного руху України професор Михайло Швайка наголосив на необхідності формування власної фінансової, грошової та кредитної систем як важливої передумови державного суверенітету. Відтоді ідея національної валюти дедалі виразніше входила в суспільний і політичний дискурс.
Важливим кроком стало ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Її шостий пункт передбачав право України самостійно формувати банківську, фінансову, податкову та інші економічні системи, а за необхідності — запроваджувати власну грошову одиницю.
Від початку 1991 року тривала теоретична й суспільна підготовка до грошової реформи. В українській пресі дедалі частіше публікувалися праці науковців Михайла Швайки, Володимира Рябошлика та Анатолія Гальчинського, які розглядали власну грошову систему як важливу умову захисту національної економіки й майбутніх перетворень.
На початку квітня 1991 року за розпорядженням Голови Президії Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука групі київських художників доручили розробити ескізи нової валюти. 11 травня 1991 року перші ескізи майбутніх банкнот розглянули на спільному засіданні комісій Верховної Ради України за участю представників Національного банку України. Згодом їх схвалила Президія Верховної Ради України. Вже після проголошення незалежності було визначено номінальний ряд і тематичне оформлення банкнот.

Для зображення на банкнотах обрали постаті, які представляли різні періоди української історії: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Івана Франка, Тараса Шевченка та Івана Мазепу. На зворотному боці планували розмістити архітектурні пам’ятки й історичні місця, пов’язані з життям та діяльністю цих особистостей.
Важливим елементом оформлення став шрифт. За основу взяли шрифт Василя Кричевського з його книги «Українське мистецтво», за зразком якого дизайнер Борис Максимов виконав написи для гривневих банкнот.
У вересні 1991 року розпочалася робота над нормативною та організаційною основою майбутньої грошової системи. Одним із ключових рішень стала постанова Кабінету Міністрів України «Про створення потужностей по виготовленню національної валюти та цінних паперів». Вона передбачала пошук виробничої бази для виготовлення українських грошей і закупівлю необхідного обладнання.
До кінця року серед претендентів на створення монетного двору залишилися ВО «Електрон» у Сумах та Луганський верстатобудівний завод. Перемогу здобув Луганський завод, який мав майже готові виробничі площі та кваліфікованих фахівців з досвідом масового виробництва методом листового штампування.
Важливе значення мали постанови Президії Верховної Ради України від 14 листопада й 10 грудня 1991 року «Про національну валюту в Україні» та «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України». Вони визначили засади майбутньої національної валюти та заклали основу власної грошової системи.
Паралельно тривали пошуки іноземного виробника для друку перших українських банкнот. Серед американських, канадських і швейцарських компаній обрали Canadian Bank Note Company, яка мала виконати замовлення лише за п’ять місяців.
У розробці й художньому оформленні грошових знаків провідну роль відіграли Василь Лопата та Борис Максимов. До роботи долучилися й іноземні фахівці: кліше для банкнот номіналом 1 і 2 гривні виготовив канадський гравер Ів Беріл, а над банкнотами 5, 10 і 20 гривень працювала англійська граверка Елен Бенкс.
Вже 27 грудня 1991 року в Канаді завершили виготовлення першої партії українських банкнот. Це стало важливим практичним кроком до створення повноцінної грошової системи незалежної України.
Оскільки канадська компанія не могла у визначені терміни виготовити банкноти всього номінального ряду, 18 січня 1992 року Національний банк України уклав контракт із британською Thomas De La Rue Company Limited на виробництво банкнот номіналом 50, 100 і 200 гривень.
Надруковані за кордоном українські банкноти своєчасно доставили в Україну та передали на зберігання до сховищ Національного банку. Проте економічна ситуація в державі швидко погіршувалася. Посилювалася інфляція, виникали соціальні й політичні труднощі, тому запровадження гривні довелося відкласти на декілька років.
Водночас тривала робота над створенням обігових монет, які мали стати невід’ємною частиною нової грошової системи України. Наприкінці 1991 — на початку 1992 року одним з важливих питань було визначення назви для сотої частини гривні. Як варіанти пропонували «стотинку», «резану», «копу», «гроші» та «шаг». Спочатку перевагу надали назві «шаг», запропонованій Василем Лопатою, однак остаточний вибір зробили навесні 1992 року. У березні 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про розмінну монету України», відповідно до якої сотою частиною гривні стала копійка. Передбачалося карбування монет номіналами 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25 і 50 копійок та 1 гривня. Згодом від номіналів 3 і 15 копійок відмовилися. Так було визначено не лише назву, а й основний номінальний ряд майбутньої української розмінної монети.
Пошуки оптимальної форми нової монети та експерименти з її виготовленням стали важливою частиною подальшої роботи над українською грошовою системою. У нумізматичній колекції Національного музею історії України зберігається збірка пробних й обігових монет України, відкарбованих на Луганському та Римському монетних дворах, а також монет, виготовлених за допомогою штемпелів, створених на монетному дворі Великої Британії. Поява цієї частини музейного зібрання пов’язана з меценатською діяльністю відомого краєзнавця, нумізмата й колекціонера з Луганщини Олександра Сергійовича Люлька. 2002 року він передав до нумізматичної збірки музею перші пробні монети, які карбувалися на Луганському верстатобудівному заводі впродовж 1992–1996 років карбувальними пресами німецької фірми «Crabener», та заготовки для їх карбування номіналами, а також перші пам’ятні монети номіналом 2 гривні «Монети України».
Окрему цінність становлять експериментальні монети номіналом 50 шагів, створені граверкою Н. М. Мітіною та інженеркою-конструкторкою Т. М. Пономарьовою. На аверсі зображено тризуб, на реверсі — номінал «50», обрамлений дубовим листям і колосками, та рік карбування — 1992. Шаги так і не стали обіговими монетами, залишившись у статусі пробних зразків, виготовлених з алюмінію, нержавіючої сталі й латуні.




Представлено також монети, карбовані англійським пуансоном. Через брак досвіду й технічні труднощі під час їх виготовлення траплялися помилки. Один з найвідоміших випадків — вдавлений тризуб на аверсі, що з’явився через помилку в ескізі: художники, затемнюючи поле монети для виокремлення зображень та написів, помилково затемнили й тризуб. Нині такі зразки є надзвичайно цінними для музейної колекції, адже вони зберігають свідчення складного процесу становлення українського монетного виробництва.




На початку 1990-х років, поки в Україні створювали власну виробничу базу, частину обігових монет карбували в Італії. На італійському монетному дворі виготовляли монети номіналом 1, 2 і 5 копійок з нержавіючої сталі та 10 і 25 копійок — з алюмінієвої бронзи. Заготовки для них постачало підприємство з Катанії на Сицилії.
30-річчя грошової реформи 1996 року — це привід згадати не лише день, коли гривня увійшла в обіг, а й простежити складний багаторічний шлях її становлення. Він розпочався з ідеї власної фінансової системи наприкінці 1980-х років і відбувався на тлі економічної розрухи, викликів перших років незалежності, браку кваліфікованих кадрів та необхідних виробничих потужностей. Від перших ескізів банкнот і монет та пошуку виробничих можливостей Україна поступово дійшла до створення власної грошової системи й повноцінної національної валюти.
























































