Запрошуємо відвідати лекцію Олександра Кучерука «Від тюрми і суми....Політичні вʼязні Лукʼянівської вʼязниці ‒ досвід двох століть»

Всяка недемократична влада хоче бачити своїх противників у вʼязниці. Це стосується як монархічних часів, так і більшовицьких ‒ вʼязниця не пустувала.

Своєрідним символом для Києва, та й не лише для Києва, є Лукʼянівська візниця, стіни якої бачили «бомбістів» «Народної волі» (Володимир Дебарогій-Мокрієвич, Лев Дейч), українських революціонерів (Володимир Виниченко, Симон Петлюра, Михайло Грушевський), а пізніше тут каралось українське відродження (Михайло Драй-Хмара, Максим Рильський, Микола Зеров), оунівці й упівці, священники і єпископи (митрополит Василь Липківський, єпископ Григорій Хомишин), дисиденти і правозахисники (Гелій Снєгірьов, Михайло Горинь, Іван Дзюба).

З лекції ви дізнаєтеся про законодавчі акти, які визначали порядок перебування у вʼязниці, про умови утримання до 1917 року і в совєтські часи, відмінності у харчовому раціоні, а також хто мав право на побачення, читати і передплачувати пресу, чи можна було замовити їжу з ресторану тощо.

Вʼязниця довгий час була місцем виконання прилюдної смертної кари: через повішання, відрубування голови або розстріл. Катами до 1917 року були виключно «добровольці», які отримували платню «поголовно», в середньому 20‒50 рублів. З лекції ви довідаєтеся, хто був «найпродуктивнішим» із катів Лукʼянівської вʼязниці, та як у совєтський час таємно страчували і ховали тіла в ямах на Лукʼянівському кладовищі.

Участь у заході безкоштовна за умови реєстрації: https://forms.gle/biv6c7FH4uyAtNeD6

Початок 11 січня, в неділю, о 15:00.

Адреса Національного музею історії України: вул. Володимирська, 2.