З давніх-давен пташине яйце вважалося символом життя та родючості, було першоосновою Всесвіту, означало відродження та оновлення, уособлювало пробудження природи після зими. Воно, особливо фарбоване чи розмальоване, було могутнім амулетом-оберегом, що приносив здоров’я, достаток і благополуччя. Підходили яйця різних птахів: курячі, качині, гусячі, журавлині тощо. Пізніше ця традиція збереглася в українському писанкарстві – різновид яйця обирала сама майстриня. Фарбували яйця рослинними та мінеральними барвниками або розмальовували. Крім писанок із пташиних яєць, також широко розповсюдженою була традиція виготовлення мальованих «писанок» з дерева, скла й фаянсу.

На виставці «Українська писанка: витоки і сучасність» можна побачити розмаїття розписних яєць різних епох – від Києво-руської доби і до сьогодення! Це близько двохсот оригінальних експонатів з фондів Національного музею історії України, Вишгородського історико-культурного заповідника та Музею історії міста Києва.

Тут представлені писанки-брязкальця Княжої доби (11–12 ст.), виготовлені зі звичайної глини стрічковим способом. Вони були порожнистими всередині й оздоблювалися по поверхні поліхромною поливою чи взагалі не орнаментувалися. Привертає увагу унікальне, єдине в Україні яйце 11–12 ст., виготовлене з оленячого рогу. Його було виявлено 1996 року під час розкопок у м. Вишгороді, на території садиби Борисоглібського храму й передано до Вишгородського історико-культурного заповідника.

Заслуговує на увагу колекція великодніх яєць Києво-Межигірської фаянсової мануфактури, заснованої 1798 року. Фабрика виготовляла такі «писанки» протягом 40 років! У 1810–1920-х це були штучні вироби, а з 1830-го й до 1850-го їх виробництво стає масовим. У розписі домінують геометричні й рослинні орнаменти, а також християнські сюжети.

І, звичайно, більшість експозиції займає традиційна ПИСАНКА –великоднє яйце, розписане воском та фарбами. Писанка – це не просто популярний пасхальний атрибут, не просто орнамент, це щось значно більше. Це мова символів і кольорів, в якій зчитується пам’ять, ритм життя та світогляд поколінь. Сучасне мистецтво писанки постає перед нами як жива, повернута з небуття та переосмислена традиція.

На виставці вперше виставлені писанки, характерні саме для Києва й Київщини, з колекції Вишгородського історико-культурного заповідника. Їх відтворила заслужена майстриня народної творчості, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Зоя Сташук за історичними джерелами з дотриманням традиційної техніки воскового розпису. Чудові роботи писанкарки є не тільки повторенням давніх форм, а й поверненням до сенсів, до локальних особливостей писанкарської традиції Київщини як живої форми нематеріальної спадщини.

Виставка працюватиме до 17 квітня 2026 року.