106 років тому відбувся бій під Крутами: розвінчуємо міфи про історичну подію
Бій під Крутами відбувся під час Першої більшовицько-української війни 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 км на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з цим у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання. Це змусило у вирішальний момент розгорнути підкріплення, направлене на означений напрямок, на придушення повстання.
У розпорядженні керівника українських сил Аверкія Гончаренка були: Перша українська військова юнкерська школа імені Богдана Хмельницького (250–400 вояків), Студентський Курінь (116–130 вояків), козаки Куреня Смерті з місцевого Вільного козацтва (50–100 вояків), охорона залізниці (до 90 вояків). Всього – 500–600 бійців, 16 кулеметів, гармата на залізничній платформі. Були також вагон із запасом набоїв і гранат, лазарет із лікарем Бочаровим і санітарами.
Війська радянської росії очолювали командувачі Михайло Муравйов, Рейнгольд Берзін і Павло Єгоров. До їх складу входили: військові формування червоної гвардії, загін петроградських червоногвардійців, загін московських червоногвардійців, матроси Балтійського флоту загальною чисельністю приблизно 3000–4000 бійців.
Українське військове командування очікувало основний наступ більшовиків не з напрямку Бахмача, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, натомість до станції Крути відправлено 300 юнаків Першої української військової школи.
Бій між 3–4-тисячним підрозділом російської червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова і загоном із київських студентів, курсантів і козаків Вільного козацтва, що загалом нараховував близько 500–600 вояків, тривав близько 10 годин. Більшовики наступали, українські війська оборонялися.
Внаслідок бою під Крутами втрати української армії склали загалом (убитими, пораненими та полоненими) 127–146 бійців, з них загиблих – 45–60 (з них 27 – розстріляні більшовиками після бою студенти). Втрати більшовиків (убитими, пораненими та полоненими) склали не менше 300 бійців.
Загалом бій під Крутами був успішним для оборонців української державності. Наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога тимчасово зупинили і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії. Лише після цього більшовики могли продовжувати свій наступ на Київ, причому не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, проїжджаючи розмоклою дорогою.
Історики вважають, що ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти в ніч з 8 на 9 лютого 1918 року Берестейський мирний договір, який забезпечив військову допомогу з боку Німеччини та Австро-Угорщини і врятував молоду українську державність.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі в обороні своєї держави, героями. Поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові молоді вірш «Пам’яті тридцяти».
Бій під Крутами став важливою частиною української історичної пам’яті, одним із символів боротьби за незалежність України. Через заборону теми в радянський час і обмаль перевіреної і надійної інформації бій під Крутами обріс міфами, чимало з яких популярні й донині. Наприклад, тривалий час датою бою вважалося 16 (29) січня 1918 року, хоча насправді документи чітко вказують на 17 (30) січня 1918 року. В українській діаспорі склалася багаторічна традиція відзначати день пам’яті Героїв Крут щороку саме 29 січня.
Ще одним поширеним міфом була велика кількість загиблих українських студентів (дехто стверджував, що загинули майже всі), хоча насправді більшість студентів успішно відступила з місця бою. Часто перебільшувалися і втрати більшовицьких військ.
Після відновлення незалежності України 1991 року вшануванню пам’яті Героїв Крут надавалася велика увага. 2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам’ятник у вигляді червоної колони (має такий саме вигляд, як колона червоного корпусу Київського університету). Щороку біля нього за участі керівництва держави відбуваються урочистості у пам’ять про Героїв Крут. Про цей бій знято кілька документальних фільмів, видано серію книг і наукових досліджень.
У фондах Національного музею історії України зберігається ювілейна пам’ятна монета номіналом 2 гривні, випущена в обіг Монетним двором Національного банку України з нагоди 80-ї річниці бою під Крутами. Опис подій Першої більшовицько-української війни та замітка про захоплення більшовиками станції Крути збереглися в газеті «Чернігівський край», № 13 від 18 (31) січня 1918 року.
Ювілейна монета номіналом 2 гривні, випущена Національним банком України до 80-річчя бою під Крутами. 1998 рік. Національний музей історії України
Газета «Чернігівський край», № 13 від 18 (31) січня 1918 року з описом подій Першої більшовицько-української війни і заміткою про захоплення більшовиками станції Крути. Національний музей історії України