10:00 - 18:00
(044) 278 48 64 

 м.Київ
 вул. Володимирська, 2 

Н Новини

Previous Next

Колекція НМІУ: Килим з поховання Данила Апостола

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

В Національному музеї історії України зберігається полтавський килим ХVІІІ ст. За легендою, його використовували у поховальному обряді гетьмана України Данила Апостола (1654–1734)  в селі Великих Сорочинцях на Полтавщині.

Розмір килима – 180×116 см. Основна орнаментальна композиція складається із симетрично розміщених зображень барвистих квітів різних розмірів. До кольорової гами входять ясно-сині, чорні, блідо-рожеві, ніжно-зелені тони. Загальний колорит килима підкреслений жовтим тлом, облямівка відсутня. Таке кольорове вирішення характерне для ХVІІІ ст., відзначається гармонійністю та узгодженістю кольорових тонів і напівтонів.

При виготовленні килима використана гребінцева техніка ручного ткання, яка давала можливість виконувати найскладніші форми рослинної орнаментики із двобічним ефектом візерунка. Візуальний аналіз виявив, що нитки піткання викладали не чітко горизонтально, а вільно змінювали їхній напрямок відповідно до малюнка. Ця техніка дуже складна, вимагає від майстрів вправності, тонкого відчуття композиції й гармонії колірних поєднань. Водночас гребінцева техніка дає можливість імпровізувати.

До особливостей орнаментування килима належить кольорове зображення в центральній частині двох двоголових орлів. У ХVІІІ ст. цей декоративний елемент як символ влади і «милостивого пошанування» трапляється переважно на предметах декоративно-ужиткового мистецтва. Візерунок розміщений таким чином: якщо килим скласти навпіл або перекинути через труну, квіткова композиція, доповнена зображенням орла, яке тепер вже опиняється вгорі кожної половини, візуально сприймається як вертикальна. Таке вирішення орнаментальної композиції не типове для українських килимів згаданого періоду – ні для вертикальних, ні для горизонтальних. Отже, можна зробити висновок, що виріб витканий на замовлення.

Постать українського гетьмана Данила Апостола та його політична діяльність були неоднозначними для історії України. Він був освіченою людиною, знавцем військового мистецтва, дипломатом, правив спочатку Миргородщиною, а потім і всією Лівобережною Україною.

Родове гніздо гетьмана – містечко Сорочинці на Миргородщині, сотником якого був його батько. Помер Данило Апостол 17 січня 1734 р. від паралічу на 80-му році життя в гетьманській столиці Глухові. Домовину з його тілом відправили до Сорочинців.

Поховальна культура представників провідної соціальної верстви Гетьманщини ще перебуває на стадії дослідження. За відомими незначними описами та спогадами сучасників можна схематично скласти загальне уявлення обряду поховання українських гетьманів та козацької старшини. Зазвичай ховали гетьманів із усіма почестями. 5 лютого київський митрополит Рафаїл Заборовський провів поховальний обряд у збудованому на кошти Данила Апостола Спасо-Преображенському соборі у присутності старшин, простих козаків та міщан. Домовину поставили у склепі, спорудженому під підлогою в центрі храму.

Родинний склеп Апостолів без втрат пережив майже два століття, проте в радянські часи був розорений. 23 лютого 1922 р. Президія ВЦВК прийняла постанову «про ліквідацію церковного майна». Відповідно до цієї постанови була створена спеціальна комісія, яка вилучала з церков матеріальні цінності. «Вилучень», а фактично – пограбувань, зазнали й поховання відомих діячів минулого.

Як свідчать документи, 15 травня 1922 р. з родинного склепу Апостолів комісія вилучила чимало предметів, що мали історичну й художню цінність. Це золоті та срібні чаші, дарохранительниці, золоті персні, старовинні ікони, козацька зброя, золототканий одяг тощо.

Церковне начиння реквізувала держава. Все інше визнали малоцінним. Та завдяки миргородським знавцям старовини особисті речі Апостолів передали до Миргородського повітового художньо-промислового і наукового музею. Ймовірно, з цими предметами зі склепу підняли й килими, згодом передані до Кролевецького художнього технікуму як зразки полтавського українського ткання ХVІІІ ст.

В архіві Національного музею історії України є лист, відправлений закладом напередодні Другої світової війни до Коопхудпромспілки: «У Кролевецькому художньому технікумі зберігаються два килими, які належали гетьману Апостолу ХVІІІ ст. і мають виключну історичну цінність. Музей просить дати вказівки технікуму про передачу килимів представнику Центрального історичного музею [тогочасна назва НМІУ – Авт.] Сенченко О.».

Під час Другої світової війни два килими з поховання Данила Апостола разом із іншими музейними цінностями евакуювали до м. Уфи. В 1948 р. до музею повернули лише один, а другий передали до Державного музею українського народно-декоративного мистецтва (нині – НМУНДМ), де він зберігається і нині.

Отже, більшість предметів, які були вилучені з родинного склепу Апостолів і мали виняткову мистецьку й історичну цінність, не збереглися. Лише частина речей уціліла й була розділена між колекціями музеїв Миргорода, Полтави, Києва. Інша частина зникла під час Другої світової війни або внаслідок безвідповідального ставлення до національних надбань.

Килими з фондів Національного музею історії України та Національного музею українського народного декоративного мистецтва належать до унікальних раритетних творів. Є підстави вважати, що вони виготовлені полтавськими майстринями, походять із земель Данила Апостола й датуються першою третиною ХVІІІ ст., оскільки 1734 р. були задіяні у поховальному обряді гетьмана.

 

Підготувала Ольга Іванова, завідувачка відділу екскурсійного обслуговування НМІУ

Пошук по сайту

Календар подій

Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Нд.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Цього дня

Новини

Анонси

Експонат Тижня